PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZkb21hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+
Станіслав Боклан

Після закінчення школи Станіслав Боклан за компанію з другом поїхав вступати до Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Однак ця спроба виявилася невдалою: Станіславу у приймальній комісії сказали, що у нього немає таланту. Він не здався і через рік знову з’явився на іспити. Як іронізує сам актор, ймовірно, дар у нього з’явився, оскільки його зарахували на курс Бориса Ставицького. Трохи пізніше по стопах Станіслава пішов і його молодший брат Микола Боклан.

Перший раз на сцену Станіслав Боклан вийшов ще у студентські роки. Він зіграв роль Вела у виставі «Орфей спускається в пекло». У 1984 році Станіслав закінчив акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва і був прийнятий в трупу Донецького обласного російського драматичного театру (в місті Маріуполь). Там він пропрацював десять років. Найбільш значимими роботами актора були: Артур «Танго» за однойменною п’єсою Славоміра Мрожека, Треплев у постановці чеховської «Чайки» і Венсан у виставі «Прат» за п’єсою Марка-Жильбера Соважона.

У 1994 році Станіслав Боклан перейшов у Київський Академічний Молодий театр.

Серед робіт актора на сцені Молодого театру ролі в спектаклях:

  • «За двома зайцями» (Степан)
  • «Автобус» (Людина)
  • «Зойчина квартира» (Аметистів)
  • «Войцек» (Лікар)
  • «Ліфт» (Гас)
  • «Трагедія Гамлета, принца данського» (Клавдій)
  • «Стальова воля» (Бадальський)
  • «Афінські вечори» (Борис Олегович)
  • «Гедда Габлер» (Йорген Тесман)
  • «Дон Жуан» (Дон Жуан)
  • «Дядя Ваня» (Астров)
  • «Рехувілійзор» (Городничий, Ямка, Каландаришвили)
  • «Сатисфакція» (Антоніо)
  • «Торчалов» (Павло Максимович Торчалов)
  • «Хоровод любові» (Граф)
  • «Четверта сестра» (Генерал)

Крім того Станіслав Володимирович працював асистентом режисера на виставі «Я,Фейєрбах!».

Крім акторської діяльності, Станіслав Боклан деякий час займався педагогікою. Він викладав у Національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

Довгий час Станіслав Боклан був відомий виключно театральній публіці. В молоді роки в кіно не знімався. Потім, з розпадом СРСР, в кінематографі України і Росії і зовсім настала глибока криза. Одна з рідкісних кіноробіт актора того періоду – Стівен Райт у пригодницькій мелодрамі «Репортаж».

Регулярно зніматися в кіно Станіслав Боклан став уже в новому столітті, коли в українському і російському кіно намітився явний курс на відродження. Однією з перших серйозних робіт актора на екрані стала роль Миколи Ніколаєнко в картині Олександра Муратова «Провінційний роман».

У наступні роки Станіслав Боклан знявся в:

  • історичній стрічці «Братство» (генерал Дубельт)
  • детективному серіалі «Жіноча інтуїція-2» (пластичний хірург Ілля)
  • історико-біографічний серіал «Дев’ять життів Нестора Махно» (Антонов-Овсієнко)
  • мелодраматичному серіалі «Сестри по крові» (слідчий Петров)
  • трилері «Тривожна відпустка адвоката Ларіної» (Станіслав Петрович Жихар)
  • кримінальному серіалі «Брат за брата» (прокурор Васнецов) і багатьох інших кінострічках

З інших робіт Станіслава Боклана в 2011-13 роки:

  • прокурор Юрій Сергійович Пятибрат в серіалі «Справа була на Кубані»
  • начальник одеського карного розшуку Федор Федорович Варчук в кримінальному серіалі «Одеса-мама»
  • командир спецназу Петро Васильович у кримінальній мелодрамі «Любов зі зброєю»
  • Михайло Іванович Зав’ялов в серіалі «Жіночий лікар»
  • Борис у мелодрамі «Політ метелика»

Також зіграв у відомому фільмі «Поводир», номінованому від України на «Оскар», а зараз задіяний у зйомках комедійного серіалу «Коли ми вдома».

Заслужений артист України (2006).

Народний артист України (2016).

Проявив себе актором широкого діапазону з необмеженими творчими здібностями.