PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+DQoNCjwhLS1TdGlja3kgUmlnaHQtLT4NCg0KDQo8c3R5bGUgPg0KLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDsgfQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTM0MHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAxNjBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE2MjBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMzAwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KPC9zdHlsZT4NCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIC0tPg0KPGlucyBjbGFzcz0iYWRzYnlnb29nbGUgZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIiDQogICAgIHN0eWxlPSJkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jayINCiAgICAgZGF0YS1hZC1jbGllbnQ9ImNhLXB1Yi0yMDcwODkwMjU2MzM3NzY1Ig0KICAgICBkYXRhLWFkLXNsb3Q9IjMzNDA3NDk2ODMiPjwvaW5zPg0KPHNjcmlwdD4NCihhZHNieWdvb2dsZSA9IHdpbmRvdy5hZHNieWdvb2dsZXx8IFtdKS5wdXNoKHt9KTsNCjwvc2NyaXB0Pg==
Тетяна Шеліга | Коли ми вдома
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZkb21hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Тетяна Шеліга

4638866

У 10м класі дівчинка заявила мамі: «Їду до Москву поступати на акторський факультет в кращий театральний ВУЗ світу – школу-студію ім. Немировича-Данченка при МХАТ. І все! Й не сперечайтеся і не заперечуйте мені. Я їду!» Звичайно, це для батьків було як грім серед ясного неба, але мама знала, що з самого першого класу Таню в школі називали «наша актриса», адже всі вечори й концерти вела саме вона. Ходила у гурток художнього слова в Палаці піонерів та гурток танців у Будинок вчених.

Мама Тетяни Шеліги не скалічила мрію дочки, а підтримала її. Коли її після вступу запитували: «Скільки ви заплатили?», вона гордо відповідала: «Та що ви говорите !? Тетяна навіть не знала, в який бік відчиняються двері школи-студії МХАТ».

Це й в прямому, і в переносному значенні слів було правдою.

«Я смикала двері не в ту сторону. Олег Табаков, який тоді проходити сказав: «Дівчинка, щоб сюди вступити, штовхайте двері в іншу сторону». Благословив », – згадує Тетяна Леонардівна.

Першу свою роль вона зіграла на другому курсі. Це була роль Капочки в спектаклі «Святковий сон до обіду» (з трилогії про Бальзамінові) Островського в постановці народного артиста СРСР В.Я. Стоніцина. Художнім керівником курсу був професор В.К. Монюков. Він, на думку актриси, входив у десятку кращих педагогів світу з акторської майстерності.

«Після навчання й перших фільмів у Москві я цілих 23 роки на запрошення працювала в Севастополі, в російському драматичному театрі ім А.В. Луначарського, а потім 15 років на запрошення режисера М.Ю. Резніковича в Національному Академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки у Києві, де і отримала звання Заслуженої артистки України», – розповідає актриса.

Зараз у театрі Тетяна не працює. Багато знімається у фільмах. За це дякує Богові! Він не забирає у неї улюблену професію:

«Я – комедійна, гострохарактерна актриса. Обожнюю своє амплуа. Нехай глядачі посміхаються й сміються!»

Найбільш відомі роботи в театрі:

1.Лізонька в «Лихо з розуму» Грибоєдова.

  1. Варя Иволгина в «Ідіот» Достоєвського.
  2. Звездінцева в «Плоди освіти» Л. Н. Толстого.
  3. Поліна в «Чайка» Чехова.
  4. Марія в «Наш Декамерон» Радзинського.
  5. Донна Клотільда ​​в «Фердінандо».
  6. Івонна в «Страшні батьки» Ж. Кокто.
  7. Макеевна в «Кадриль».
  8. Нанда в «Трохи ніжності» А. Ніколаї і т.д.

Багато знімалася йзнімається у кіно: Катерина II в «І світ мене не впіймав», «Ніч питань», «Атлантида», «Ліки для бабусі», «нахаба», «Хованки», «За двома зайцями» (ремейк), серіал «5 хвилин до метро» (Антонівка).

Коли отримала запрошення зніматися у проекті «Коли ми вдома» на СТБ, довго не роздумувала.

«У скетчах працюю вперше, але це моя справа – робота гострохарактерної комедійної актриси. Та й знімальна група, на чолі з Максом Литвиновим й Антоном Щербаковим, мені дуже імпонує. Сподіваюся, і вам всім буде цікаво. За кілька хвилин зуміти розповісти смішну історію так, щоб глядачеві було цікаво й смішно – ця робота вимагає вищого пілотажу акторської майстерності (хоча з першого погляду здається – що тут важкого?) Тут, як ніде, потрібен смак і міра, інакше вийде кітч. А ми знімаємо добрі й милі скетчі», – зазначила Тетяна Шеліга.