PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZkb21hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Станіслав Боклан

5w47i7zabqvq241j96c6i5sng

Після закінчення школи Станіслав за компанію з другом поїхав поступати до Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Однак ця спроба виявилася невдалою: Станіславу у приймальній комісії сказали, що у нього немає таланту. Він не здався і через рік знову з’явився на іспити. Як іронізує сам актор, ймовірно тепер дар у нього з’явився, оскільки його зарахували на курс Бориса Ставицького. Трохи пізніше по стопах Станіслава пішов і його молодший брат Микола Боклан.

Перший раз на сцену Станіслав Боклан вийшов, будучи студентом. Він зіграв роль Вела у виставі «Орфей спускається в пекло». У 1984 році Станіслав закінчив акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва і був прийнятий в трупу Донецького обласного російського драматичного театру (в місті Маріуполь). Там він пропрацював десять років. Найбільш значимими роботами актора були: Артур «Танго» за однойменною п’єсою Славоміра Мрожека, Треплев у постановці чеховської «Чайки» і Венсан у виставі «Прат» за п’єсою Марка-Жильбера Соважона.

У 1994 році Станіслав Боклан перейшов у Київський Академічний Молодий театр.

Серед робіт актора на сцені Молодого театру ролі в спектаклях: «За двома зайцями» (Степан), «Автобус» (Людина), «Зойчина квартира» (Аметистів), «Войцек» (Лікар), «Ліфт» (Гас), «Трагедія Гамлета, принца данського» (Клавдій), «Стальова воля» (Бадальський), «Афінські вечори» (Борис Олегович), «Гедда Габлер» (Йорген Тесман), «Дон Жуан» (Дон Жуан), «Дядя Ваня» (Астров), «Рехувілійзор» (Городничий, Ямка, Каландаришвили), «Сатисфакція» (Антоніо), «Торчалов» (Павло Максимович Торчалов), «Хоровод любові» (Граф), «Четверта сестра» (Генерал). Крім того Станіслав Володимирович працював асистентом режисера на виставі «Я,Фейєрбах!».

Крім акторської діяльності, Станіслав Боклан деякий час займався педагогікою. Він викладав у Національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

Довгий час Станіслав Боклан був відомий виключно театральній публіці. В молоді роки в кіно не знімався. Потім, з розпадом СРСР, в кінематографі України і Росії і зовсім настала глибока криза. Одна з рідкісних кіноробіт актора того періоду – Стівен Райт у пригодницькій мелодрамі «Репортаж».

Регулярно зніматися в кіно Станіслав Боклан став уже в новому столітті, коли в українському і російському кіно намітився явний курс на відродження. Однією з перших серйозних робіт актора на екрані стала роль Миколи Ніколаєнко в картині Олександра Муратова «Провінційний роман». У наступні роки Станіслав Боклан знявся в історичній стрічці «Братство» (генерал Дубельт), детективному серіалі «Жіноча інтуїція-2» (пластичний хірург Ілля), історико-біографічний серіал «Дев’ять життів Нестора Махно» (Антонов-Овсієнко), мелодраматичному серіалі «Сестри по крові» (слідчий Петров), трилері «Тривожна відпустка адвоката Ларіної» (Станіслав Петрович Жихар), кримінальному серіалі «Брат за брата» (прокурор Васнецов) і багатьох інших кінострічках.

З інших робіт Станіслава Боклана в 2011-13 роки: прокурор Юрія Сергійовича Пятибрата в серіалі «Справа була на Кубані», начальник одеського карного розшуку Федор Федорович Варчук в кримінальному серіалі «Одеса-мама», командир спецназу Петро Васильович  у кримінальній мелодрамі «Любов зі зброєю», Михайло Іванович Зав’ялов в серіалі «Жіночий лікар», Борис у мелодрамі «Політ метелика».

Також зіграв у відомому фільмі «Поводир», номінованому від України на «Оскар», а зараз задіяний у зйомках комедійного серіалу «Коли ми вдома».