PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+DQoNCjwhLS1TdGlja3kgUmlnaHQtLT4NCg0KDQo8c3R5bGUgPg0KLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDsgfQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTM0MHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAxNjBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE2MjBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMzAwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KPC9zdHlsZT4NCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIC0tPg0KPGlucyBjbGFzcz0iYWRzYnlnb29nbGUgZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIiDQogICAgIHN0eWxlPSJkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jayINCiAgICAgZGF0YS1hZC1jbGllbnQ9ImNhLXB1Yi0yMDcwODkwMjU2MzM3NzY1Ig0KICAgICBkYXRhLWFkLXNsb3Q9IjMzNDA3NDk2ODMiPjwvaW5zPg0KPHNjcmlwdD4NCihhZHNieWdvb2dsZSA9IHdpbmRvdy5hZHNieWdvb2dsZXx8IFtdKS5wdXNoKHt9KTsNCjwvc2NyaXB0Pg==
Катерина Колесник | Коли ми вдома
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZkb21hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Катерина Колесник

z_ed832c68

У 10 класі на КВН-е Катерина Колесник зіграла заучку-ботаніка і розсмішила вчителів і директрису. У той день дівчина зрозуміла, що їй дуже хотілося б в майбутньому освоїти творчу професію і бути причетною до мистецтва.

Тато Катерини завжди хотів, щоб дівчина займалася спортом, в ідеалі – якимись бойовими мистецтвами. Але Катя пішла на тренування з легкої атлетики та почала займатися бігом.

«Я добре вчилася в школі і до 11 класу займалася легкою атлетикою, беручи участь в різного роду змаганнях, – згадує Катерина. – Мій тренер дуже хотів, щоб я далі продовжувала займатися спортом і пішла вчитися в Інститут фізкультури. Але у вересні 2003 року один не дуже доброзичливий пес серйозно покусав мені ногу, після чого, звичайно ж, про професійний спорт мені довелося забути».

До випускних іспитів і вступу до інституту залишалося півроку. Катерина пішла на курси журналістики в місцеву газету «Запорізька Січ» і на підготовчі курси в Запорізьку юридичну академію. В кінцевому підсумку, вона поїхала до Києва, подала документи в Київський національний університет ім. Т. Шевченка і … не вступила.

В результаті за рекомендацією старшого брата дівчина пішла вчитися до Національного авіаційного університету на факультет «Мультимедійних видань та поліграфії», незважаючи на те, що це було їй не до душі.

«Провчившись (а, вірніше, промучившись) півроку, я зрозуміла, що краще платити за спеціальність, яка тобі подобається, і кинула навчання, – зізнається Катерина. – Влітку я поступила в Київський національний університет культури і мистецтв на бюджет, чим дуже обрадувала маму».

Поступово в КНУКіМ (до речі, на факультет культурології, а не акторської майстерності), вже через півроку зіграла роль веселою стюардеси в Стем на Фестивалі першокурсників.

«Після цього мене взяли в інститутську команду КВН, – згадує дівчина. – І вже там я починала писати якісь мініатюри, номера, пісеньки і грала на сцені. Одна з моїх улюблених ролей – Наташа Ростова в КВН-овськом СТЕМ».

Дебютувала Катерина на екрані в проекті «Real Comedy», де вона грала в складі дуету «Любов» з напарником і другом Сергієм.

«Ми писали сценарії про стосунки чоловіка і жінки дні й ночі безперервно, а потім виступали з цими номерами. Це був, напевно, найкращий період у моєму житті», – згадує дівчина.

Катерина – один з редакторів скетчкому «Коли ми вдома». Саме вона має безпосереднє відношення до розробки персонажів. Спочатку її увагу привернула роль Каті в парі, яка тільки що з’їхалася. Вона навіть питала у свого начальства, чи можна їй спробувати свої сили. Потім Катя відправила своє резюме в кастинг-відділ, і її запросили на проби!

«Я шалено зраділа, адже вже це було для мене маленькою перемогою, – не приховує дівчина. – Зараз я граю Марину в парі з маленькою дитиною. Це роль дається мені складніше, але мені вона дуже подобається»