Катерина Кістень

_DSC0176

З перших днів життя Катерині пророкували кар’єру співачки. Ще в пологовому будинку лікарі, почувши «ультразвук», котрий вона видавала, почали в один голос твердити: дівчинці прямий шлях на сцену. Коли Катя підросла, то співала завжди і будь-де: вдома, в під’їзді, на вулицях, копіювала голоси співаків (що, до речі, виходило дуже непогано, за словами самої Катерини).

Також актриса обожнювала приміряти на себе різні образи.

«Це завжди була я, тільки сьогодні, наприклад, ну дуже схожа на Джейн Ейр, а завтра – на Алісу або на Васєчкина з к/ф «Пригоди Петрова та Васєчкіна – згадує Катя. – Я це називала «почати нове життя». І так я кожен день починала нове життя».

З 4 років дівчина танцювала у дитячому ансамблі пісні й танцю «Світанок», а з 5-ти – била по клавішах фортепіано в музичній школі. Тоді вже стало зрозуміло, що шансів стати кимось, крім як артисткою, у неї немає.

«Але, якщо чесно, то я вступила до Київського театрального інституту ім. Карпенко-Карого не особливо усвідомлюючи, що роблю – згадує Катерина. – Я закінчила школу із золотою медаллю. Мені непогано давалися математика, фізика й мови. І у мене була впевненість, що я можу йти куди завгодно, і всюди все вийде! Тільки ось я так і не могла визначитися, куди мені піти вчитися, і розгубилася … Тому просто пішла за компанію з подругою в театральний, тому що подруга точно знала, чого хоче! Це вселяло впевненість. І тільки коли я стала вчитися, пробувати грати, виходити на сцену й відчула всім своїм нутром, що ж це таке – бути актрисою, я й усвідомила, що випадково вгадала й вибрала саме своє покликання».

Проте, спочатку Катю не затверджували ні на одних пробах. Причини, як згадує актриса, були суперечливі: то занадто виразна, то своєрідна, то дивна, то «незрозуміло, що за типаж»

«За нестандартною зовнішністю ніхто не помічав того, що у мене всередині – згадує Катерина. – І тільки завдяки одній людині мені нарешті вдалося з’явитися на екрані! Я його вважаю моїм хресним батьком в кінематографі – Анатолій Миколайович Матешко! Він зняв мене в комедійному епізоді в своїй картині «Критичний стан» (2002 р), а потім привів на проби до Олени Дем’яненко в чудовий серіал «Завтра буде завтра» (2003р.), В якому я щасливо, трепетно ​​і жахливо відповідально дебютувала в ролі Ольги, подруги головної героїні».

По закінченню інституту Катерина потрапила на роботу до Нового драматичного театру на Печерську, де працює й донині.

Ролі:

Анна-Доротея Тербуш – «Розпусник» (Шодерло де Лакло) – за цю роль актриса удостоєна незалежної театральної премії «Бронек»;

Княгиня – «Святою вночі» (А. Чехов) – за виконання цієї ролі отримала премію «Київська Пектораль»;

Іспанка Петрона – «Закон танго» (Борхес, Кортасар);

Утоплена – «Гоголь. Пошук. »(М. Гоголь);

Наташа і Штурман Жорж – «Майстер і Маргарита» (М. Булгаков) і багато інших.

Також грає в театрі «Сузір’я»: Анна в «Украдене щастя» (І. Франко) і психіатрична сестра Меріам в «Досконалий Чарлі» (реж. І автор Лев Сомов).

З минулого року працює в Молодому театрі. ролі:

Люба – «Щастя» (за мотивами повісті А. Платонова «Річка Потудань»), Пані Міллер «Підступність і любов» (Ф. Шиллер), Ковардіна Зло – мюзикл «Принцеса Лебідь» (за мотивами «Лебединого озера»), Джезуальдо – «Ангельська комедія» (А. Ручелло «Фердінандо»).

Також грає в антрепризних спектаклях: Олуен Пііл в «Небезпечний поворот», Пані Доримена в «Міщанин у дворянстві» і Пані Миша в дитячому мюзиклі «Дюйовочка».

Ролі в кіно: «Віра, Надія, Любов», «Міліцейська академія», «Завтра буде завтра», «Свати 6», «Брат за брата» та інші.